"Когда я говорю с горами,
Я с целым миром говорю.
Мне внемлет дерево и камень,
И свет, рождающий зарю."
                        Кайсын Кулиев

Легенда про "Хутір Тихий"

буковинскі карпати в україніЕко-курорт «Хутір Тихий» знаходиться в с.Сергії Путильського району Чернівецької області – у самому серці Буковинських Карпат. Путильщина є одним із найкрасивіших місць України – мальовничі гірські ландшафти, річка Путилка, притока Черемоша, численні гірські струмки і джерела мінеральних вод, чаруюча краса лісів і гірських лугів, багатих на мисливську фауну, гриби і ягоди. Населяють Путильський край гуцули – народ з багатою культурно-історичною спадщиною. Існує прислів'я: «На кожного гуцула є своя легенда». І це не випадково. Коли потрапляєш у ці місця, здається, що самі гори народжують легенди, казки й перекази. Є своя легенда і у «Хутора Тихого». 

За переказами, було це ще до часів Олекси Довбуша, коли в цих землях ще тільки починала зароджуватися панщина та феодальні відносини. Жив на горі, саме в тому місці, де зараз створений еко-курорт «Хутір Тихий», молодий гуцул на ім'я Левко. Як і більшість його родичів, займався він полонинним тваринництвом, шанував вовняне пасовищне право, що дісталося у спадок від дідів-прадідів, стародавні порядки, побут і культуру. Був Левко відомим музикантом. Він чудово грав на дримбі, бербениці, цитрі, чонгорі, скосівці, флоярі, сопілці, джоломізі, зозулі та цимбалах. Жодне свято не обходилося без музики Левка. І ніколи за свою гру не брав Левко грошей. А ще Левко краще за всіх у Горах грав на трембіті, і ніхто не міг зрівнятися з ним у цьому мистецтві. За легендою, коли Левко піднімав вгору свою трембіту, Карпати завмирали, дикі звірі зупиняли свій біг, і, навіть, гірський вітер стихав, щоб послухати чарівну музику молодого гуцула... Але не тому Левко отримав прізвисько Тихий. Жила неподалік красуня Марічка. Вона, як і всі інші гуцули, була зачарована музикою Левка. Молоді люди покохали одне одного. Заслав Левко сватів до батька Марічки і не отримав відмови. Змовилися про весілля на осінь. Влітку ж Левко мав пасти свою худобу на полонині. Подався він зі своїм стадом в гори, а Марічка стала чекати свого судженого і придане готувати. Але саме в ту пору прискакав у свій гірський маєток старий пан. Побачив він Марічку, і забажав зробити її своєю рабинею-наложницею. Сунувся він з грошима і з такою пропозицією до батька Марічки, та ледве втік від розгніваного гуцула. Вирішив після цього пан викрасти Марічку. І зробив він це. Кілька діб шукав батько Марічку по всій окрузі, і не зміг знайти її. Згадав він тоді про пана, який хотів купити у нього дочку, і відправився в його маєток. Ні пана, ні його свити не застав старий гуцул, а свою дочку він знайшов мертвою під горою – горда гуцулка скинулася зі скелі, не витримавши ганьби. Батько обняв тіло своєї дочки та й сам помер... Левко, дізнавшись про цю трагедію, повернувся з полонини. Поховав він свою кохану разом із її батьком і довго горював. І ніхто вже ніколи не чув не лише музики Левка, але навіть голосу його. З тих пір і стали називати його Левко Тихий... Через кілька років у Карпати знову приїхав той пан. Дізнавшись про це, Левко взяв свою валашку (валашка або бартка – гуцульський бойовий топірець) і подався в ніч. Більше ніхто не бачив пана. Зник і Левко. Але з тих пір, немов мор якийсь найшов на панів – не стало їм спокою в Гуцульських землях. На горі ж, де раніше жив Левко Тихий, панував мир, спокій і тиша. З тих пір земля ця, що знаходиться на висоті понад кілометр над рівнем моря, називається Хутором Тихим... 
Чи було це насправді, ми не знаємо. Але легенда красива – чи не так? 

Гуцульський край справді багатий своєю культурно-історичною спадщиною. А про Буковинські Карпати кажуть, що сама природа тут лікує і дарує довголіття.

Чернівецька область – це благодатний район багатопрофільного літнього і зимового гірничо-спортивного туризму, масового пізнавально-оздоровчого відпочинку, а також бальнеологічного лікування. Буковинські Карпати – це місце, куди приїжджають не тільки розважитися, але й оздоровитися. Екологічно чисті продукти харчування, лікувальні джерела і первозданна природа, наповнять енергією і життєвими силами дітей та дорослих на весь рік.

Путильський район розташований у південно-західній частині Чернівецької області, на кордоні з Румунією, у найвищій частині Українських Карпат. Близько 63% території району покрито лісами. Відстань до обласного центру становить 120 км. Район має пряме сполучення з сусідньою Румунією. Територія району покрита лісами, де пануючими породами є ялина, смерека та бук звичайний. У лісах краю росте понад 50 видів рослин, зокрема, калган (карпатський женьшень), арніка гірська, медунка лікарська, звіробій, лілія лісова, едельвейс. Тваринний світ характеризується великою різноманітністю. Тут водяться карпатський олень, рись, козуля, дикий кабан, лисиця, білка, їжак, борсук, заєць. Із птахів зустрічаються ластівка, синиця, дятел, голуб, сова, снігур.

Селище Путила знаходиться в мальовничій долині, де серед гір протікає річка Путилка – найбільша притока Черемоша. За характером рельєфу більшість території Путильщини – гори. Тут знаходяться найвищі точки Покутсько-Буковинських Карпат – гори Яровиця (1574 м), Жупани (1488 м), Чорний Діл (1452 м). Складний гірський рельєф дозволяє розвивати переважно тваринництво. Тут вирощують велику рогату худобу м'ясо-молочного напрямку, овець, коней. Займаються гуцули і своїми традиційними промислами, зокрема, роблять одяг і покривала, які відомі далеко за межами краю. Район багатий джерелами мінеральних вод, родовища яких виявлені в селі Довгопілля, смт.Путила, у селі Сарата, а тепер і в селі Сергії на території еко-курорту «Хутір Тихий».

Пам’ятні місця Путильського краю:

Важливе місце в історичній спадщині краю займають пам'ятники історії та культури:
- Печера Олекси Довбуша – історичний доказ подій 1730-1740 років.
- Мальовниче гірське озеро «Гірське око», про походження якого все ще сперечаються вчені.
- Перевал Німчич, розташований на стику районів – Путильського та Вижницького Чернівецької області. З перевалу відкривається широка панорама гірської долини, де протікає бурхлива річка Черемош.
- У селі Усть-Путила знаходиться скеля «Кам'яна Багачка» або «Заклята Скеля», про яку на Путильщині живе легенда: «Володіла колись всіма багатствами цього краю жорстока поміщиця-скнара. Одного разу попросила у неї голодна вдова шматок хліба. Зла багачка жбурнула їй ... камінь. «А нехай би ти сама скам'яніла!» – гнівно відповіла їй вдова. І сталося диво: на очах у людей багачка вмить перетворилася на камінь і застигла біля дороги на березі річки Путилка».
- В смт.Путила розташований музей-садиба українського літературного діяча Юрія Федьковича. Будинок побудований на початку XVІІІ століття. За 60 метрів від музею-садиби знаходиться пам'ятник архітектури Свято-Миколаївська церква, під будівництво якої Юрій Федькович виділив землю. Церква побудована в 1886 році.
- В с.Селятин, що стоїть на самому кордоні з Румунією, є одна з найдавніших дерев'яних споруд – церква XVІІ століття, зроблена без жодного цвяха.
- Щорічно в кожну останню неділю травня у Путилі проводиться традиційне свято «Полонинська Ватра», присвячене виходу на полонини.
- Щорічно на початку серпня у Путилі на території музею Ю. Федьковича проводиться традиційне свято «Шовкова косиця», приурочене до дня народження письменника.
- У середині вересня у смт.Путила проходить великий Міжнародний Гуцульський фестиваль.
- У кінці вересня в селі Підзахаричі проводиться свято гумору та фольклору «Захарецький гарчик».

Еко-курорт «Хутір Тихий» вписав нову сторінку в історію Путильського краю, ставши його справжньою перлиною! Ми відкриті та працюємо цілий рік!

МИ ЧЕКАЄМО ВАС!

Замовляйте котеджі на курорті «Хутір Тихий» по телефону +38 (067) 218-45-45 та приїжджайте до нас!